Гуменний Юрій Степанович народився 23 травня 1947 року у селищі Івано - Франкове на Львівщині. Старший син великої сім’ї.
З 1968 до 1973 року навчався у Львівському державному інституті декоративного та прикладного мистецтва за спеціальністю “декоративно - прикладне мистецтво” (викладач - Роман Сєльський), займався гутним склом, художнім куванням.
У 1971-1972 роках приймав участь в обласних і міських виставках молодих митців, які організовувала Львівська картинна галерея.
З 1973 року мешкає у Миколаєві. До 1979 року працював художником - конструктором у ВТО “Екватор”, приймав участь у виставці “Художники – місту”.
В 1979-1981 роках виконував обов’язки художнього редактора Миколаївського обласного поліграфічного видавництва.
У 1982-1990 - художник творчої кваліфікації Миколаївського відділення Художнього фонду УРСР. Його роботи виставляються на обласних та республіканських виставках творчість Юрія Степановича представлено у колекції Миколаївського краєзнавчого музею (портрет поета Юр’єва, портрет О.С. Пушкіна).
Художник працював над створенням дитячого містечка “Казка”, інтер’єром театру української драми та комедії у Миколаєві.
Юрій Степанович захоплюється поезією Гарсія Лорки і Шарля Бодлера.
Живопис і малюнки Гуменного Ю.С. є у приватних колекціях України, Росії, Словакії, Ізраїлю та Канади.

СВОБОДА ЛЮДИНИ І ВОЛЯ МИТЦЯ

Про художника Юрія Гуменного

    Популярні колись, незважаючи на їх директивний тон, слова про те, що свобода це усвідомлена необхідність, у наші часи не впали в ціні. Так, у суспільстві немає духовного, мистецького життя без свободи. Хай і «таємної свободи», як у Пушкіна, та «захалявної», як у Шевченка, лірики. Змінюються суспільно-політичні формації, стара деспотія народжує нову, проте без свободи, навіть «неусвідомленої», творити митець ніколи не зможе. Хоча й під гнітом обставин життя і цензури, усталених ідеологем постають шедеври. Художник Юрій Гуменний у дискурсі його творчої еволюції - яскраве потвердження того, який складний, терновий шлях творчої свободи. У тоталітарні часи «єдиного методу», сиріч соцреалізму, соцарту митець переживав болісні рефлексії становлення і вибору: бути з усіма і здобути офіційне визнання, чи бути в андеґраунді. Тим більше, що художницький Миколаїв 70-80-х рр. минулого вже XX ст. давав можливості для вибору. Хто не пам’ятає обласні, республіканські, всесоюзні виставки з ударних будов або не одержував високих гонорарів із масових закупок картин і графіки для оформлення кают-компаній авіаносців і цивільних суден у великому суднобудівному мегаполісі Миколаєві?
    Юрій Гуменний обрав шлях самопошуку і мистецької самореалізації. Переживши складний період самотворення, неповторним художником постає він перед зором глядача.
    Запам’ятаймо це ім’я. Не забудьмо його, бо саме в зеніті віку Гуменний демонструє такий молодечий, запальний темперамент, що його творчість викликає великий інтерес. Іще цей художній материк - рисунки й естампи, а надто полотна в усій красі жанрового багатоманіття - належить осягти, оцінити й записати в книгу творчих перемог. Але що вже є, те вже є. Об’ємні, але з досвідом декору, фігурні композиції Ю. Гуменного, його пластичні “ню”, натюрморти з “відкритим кольором”, віртуозне володіння тінню і світлом запам’ятовуються, як мовиться, з першого разу.
    І це плоди творчої свободи, яку художник виборов і в обставин життя, і в себе самого. Тільки самоподолання означає свободу творчості, бо спокус у митця було і є невпрогорт. Але природний художній дар уродженця с. Івано-Франкове Львівської області й випускника Львівського державного інституту (нині академії) декоративно-прикладного мистецтва здобув крила тільки в цьому безмежному, як на позір митця, краю степів і моря, високих зір у небі і високих імен у мистецтві. Юрій Гуменний багато зробив для того, щоб у цьому світі витав дух творчості, а не дух наживи і забуття мистецьких традицій Миколаївщини, і це його місія, яку він проніс із честю через усе життя. Живемо в такі часи, що світло таланту світить багатьом, але не всім. Але й часи інакші, і вже не треба грати у масовці мас-літу й мас-культу. А справжній митець завжди в однині. Та за ним підуть шанувальники. А їх завжди більше, ніж один. Успіху, маестро!


Дмитро КРЕМІНЬ,
поет, лауреат Національної премії України
імені Тараса Шевченка.